середу, 3 березня 2021 р.

Виставка-портрет «Два крила Леоніда Тендюка»

 


У пісні у моєї два крила,

Одне – моря, бурхливі океани,

А друге –степ, земля моя кохана,

Та, що мене до моря привела…

Ці рядки написані талановитим поетом та прозаїком Леонідом Тендюком. До 90-річчя від дня його  народження в дитячій філії оформлено виставку-портрет «Два крила Леоніда Тендюка».

Народився майбутній письменник 3 березня 1931 року в селі Володимирівка на степовій Кіровоградщині. Батьки були колгоспниками. Коли Леонід був школярем і уперше на обкладинці підручника географії побачив екзотичний малюнок джунглів Нової Гвінеї, море стало для нього не просто мрією, а метою життя. Проживаючи в степовому краї, хлопець весь час думав про білобокий кораблик, про загадкові далі… І його мрія здійснилась.

На суднах «Ю. Шокальський» та «Витязь» Л. Тендюк ходив у рейси на острів Фіджі, Нової Гвінеї, тричі відвідував Полінезію, бував у В’єтнамі, Японії, США, Канаді, Індії, Пакистані, Австралії, Кенії.

То були не просто мандри, а серйозна робота літератора. З подорожей письменник привіз цікаві твори: нариси «Одіссея східних морів» (1964), «Шукачі тайфунів» (1965), «Люди з планети Океан» (1968), повісті «Земля, де поглинаються дороги» (1972), «Альбатрос – шукач морів» (1972), збірники оповідань для дітей «Вогник в океані» (1974), «Дивовижна риба Мурена» (1977), «На коралових атолах» (1979). Ці твори служать збагаченню знань читачів про навколишній світ, сприяють вихованню в них любові до природи.

Великий успіх випав на долю прозових творів: «Під крилами альбатроса» (1981), «Експедиція «Гондвана» (1989), «Смерть в океані» (1990).

За «Вибрані твори» у двох томах і збірку «Смерть в океані» Леонід Тендюк удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки 1992 року.

Поряд з прозою особливе місце в творчому доробку митця займає і поезія. У світ вийшли збірки: «Поле моє, полечко…» (1961), «Струмки народжуються в горах» (1964), «Берег моєї землі» (1974), «Голос моря і степу» (1981).

Хоч Леоніда Тендюка з нами вже немає, але залишилися його книги. Вони вічні…

А також залишилася пам’ять про те, що у 1972 році письменник відвідав нашу бібліотеку.

Немає коментарів:

Дописати коментар