четвер, 19 листопада 2020 р.

КНИГИ, ЯКІ ВІДКРИВАЮТЬ ЗАВІСУ РЕВОЛЮЦІЙ

 


Щороку День гідності та свободи українці відзначають 21 листопада – в річницю початку Євромайдану. Це  – одне зі знакових державних свят у новітній історії України. Воно приурочене двом революціям в Україні – Помаранчевій революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Тож,  в суботу, 21 листопада, Україна вже сьомий рік поспіль відзначатиме День гідності та свободи, що об’єднав дві події, які назавжди змінили історію українського сьогодення.

У цей день  вшановується патріотизм і мужність громадян, які восени 2004-го та в листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору.

До Дня Гідності та Свободи у дитячій філії Новоукраїнської центральної бібліотеки вже традиційно підготовлено змістовну книжкову виставку  «Майдан – історія нескорених».


Підбір художньої літератури, яким займалась провідний бібліотекар Таміла Коробова  захоплює своєю  достовірністю, доступністю та легким викладенням матеріалу.


Взявши до рук книгу братів Капранових «Майдан. Таємні файли» і почавши перегортати сторінки видання відразу ж ніби поринаєш у тодішні події. 


«Цілком таємно

Революцію 2013 — 2014 років кожен з нас бачив по-своєму. Адже головні її події відбувалися на Майдані, на Банковій, у Будинку профспілок, у КМДА, у Харкові, Львові, Одесі, на Михайлівській площі, на Грушевського, у Марийському парку — і немає такої людини, яка була скрізь.

Саме тому події тих днів до сьогодні оповиті таємницею — хоч насправді їх бачили усі. Усі, але нарізно та по-різному. Революція 2013 — 2014 років, у якій більшість із нас брала участь, залишається суцільною загадкою. По-перше, звідки що взялося? — адже ще навесні 2013-го ми всі вважали, що українці не вийдуть на Майдан, бо розчаровані, бо їх надурять, бо революції роблять романтики, а використовують негідники, бо всі тільки сидять в Інтернеті... Усі так казали, і всі зустрілися на Майдані. По-друге, хто насправді керував Майданом — ті, що на сцені, ті, що за сценою, чи ті, що стояли перед сценою? Чому ми втратили Крим, але зберегли Одесу й Харків? Ну й нарешті, хто насправді переміг на Майдані? Ці та ще десятки питань залишаються недослідженими, попри те, що книжки про Революцію, слава Богу, виходять.

Працюючи два роки у телепроекті журналістських розслідувань «Брат за Брата», ми отримали дуже важливий досвід, який вирішили застосувати для дослідження недавніх подій в Україні. І взяли на себе працю поспілкуватися з людьми, які мали безпосередній стосунок до рішень, які ухвалювалися на Майдані, і можуть відкрити нашому погляду таємні механізми, що діяли там. Звісно, важливі персони, які сьогодні сидять у високих кабінетах, не скажуть нам правди — версію Революції для них творять їхні ж таки піарщики. Тому ми звернулися до тих, у кого рот не зайнятий шматком владного пирога, до тих, хто може і хоче розповісти правду.

Ми маємо репутацію людей різких та конфліктних. Але чомусь ті зі знайомих, хто зараз не при владі, залюбки спілкуються з нами на різні важливі теми, а от давні товариші, котрі потрапили на високі посади, одразу забувають номери наших телефонів. Та й який сенс дзвонити їм, коли правди все одно не почуєш? У той час, коли багато важливих свідків сьогодні готові розповісти все, як було, бо розуміють, що коли всі ми не зробимо з Революції належних висновків, нам знову доведеться готувати коктейлі Молотова.

Звісно, правда — річ відносна. Кожен бачить її по-своєму. І для того, щоб наше розслідування не вийшло однобоким, ми одночасно звернулися до людей, які одне одного, м'яко кажучи, не аж як люблять. Наприклад, до «фашиста і антисеміта» Олега Тягнибока та колишнього керівника Адміністрації Ющенка Олега Рибачука — «ґрантоїда» та «агента Держдепу». До «провокатора» Олександра Данилюка, який захоплював міністерства, та іншого «провокатора» Дмитра Яроша, лідера ще одних «фашистів» — Правого Сектору, до «піарщика і скандаліста» художника Сергія Пояркова, який був одним з організаторів Автомайдану, та «модного» поета Сергія Жадана, який отаманив у Харкові. Згадані люди не мають одне до одного великих симпатій — ба навіть більше, часто відкрито ворогують. Але це насправді є великою перевагою. Саме завдяки їхній ворожнечі ми й отримаємо максимально збалансовану картину української Революції, без тенденційності та упередженості.

Таємні файли Майдану нам розкривали безпосередні учасники подій. Секрети Верховної Ради — її тодішній віце-спікер Руслан Кошулинський, фінанси Майдану — Ігор Кривецький, головний фінансист «Свободи», про Крим розповів кримськотатарський українець, чи то пак, український киримли Рустем Аблятіф, який із перших днів Майдану й до останнього потягу з Сімферополя боровся за Крим, про розгін Євромайдану — його комендант Вадим Васильчук, один із тих, хто прийняв міліцейські кийки на себе, про бульдозер на Банковій — Іван Філіпович, який його тоді «здобув», про вбивство Нігояна — одеський лікар Віталій Лісничий, який під кулями виносив того з передової, про спалення Профспілок в Одесі — один із його застрільників Костянтин Василець.

Кожного свідка ми вам відрекомендуємо, як це і має бути при розслідуванні. А ви вже самі вирішуйте, наскільки він є важливим. Для нас головним залишається те, що всі вони говорять правду — це видно із зіставлення їхніх слів з інформаційними повідомленнями, зі свідченнями інших учасників та й із нашими особистими спогадами.

Ну а висновки? Висновки робіть самі. Ми навмисне розбили книжку на розділи, кожен з яких стосується окремої важливої теми, і в кожному з них намагаємося виявити головну пружину, яка штовхала події.

Отже, відкриваймо перший файл і починаймо досліджувати разом….»

Тож, не зацікавитись цією книгою просто не можливо.

Не менш цікавими є й інші літературні видання. Наприклад «Майдан. Погляд зсередини». Автор-упорядник Олег Трайдакало. Серед багатьох книг, які написані про Революцію Гідності, ця вирізняється. Це не просто погляд на Майдан зсередини з точки зору побуту, протистояння з беркутівцями чи політичних перипетій. Так, тут читач знайде багато подробиць майданівського життя, своєрідної внутрішньої «кухні». Дізнається, як вдалося захистити Майдан під час першої спроби зачистки 10 грудня, про бої на Грушевського і про трагедію 20 лютого 2014року. Але головним у книзі Олега Трайдакала все ж таки є образи і характери людей. Живі, рельєфні, багатогранні. Саме ті люди, які творили живий океан Майдану, формували його незламний дух. Також тут багато авторських думок, оцінок, достатньо гумору та цікавих подробиць.

Можна ще чимало розповідати про літературу представлену на тематичній міні – виставці. Кожне з видань знайде відгук у ваших  серцях. Завітайте  до дитячої філії Новоукраїнської центральної бібліотеки і ви отримаєте чимало цікавої потрібної інформації!

Немає коментарів:

Опублікувати коментар